Роксолана

Національну історію нарівні з чоловіками творили українські жінки, залишаючи в ній глибокий, психологічно яскравий і повчальний слід. Однією з таких українок, яку примхи долі піднесли зі становища рабині-невільниці на найвищий щабель суспільної ієрархії – до султанші наймогутнішої на той час у світі Османської імперії, є Роксолана. Справжнє її ім’я – Анастасія, за деякими джерелами – Олександра. А прізвище – Лісовська.

За свідченням української історіографії, Роксолана ще неповнолітньою дівчиною потрапила в полон до кримських татар під час чергового набігу на українські землі та була продана до гарему султана Сулеймана ІІ. Спочатку Роксолана була служницею. Догляд Сулейманового сина і спадкоємця престолу Мустафи – наступний щабель у житті Роксолани. Відтоді й почався її казковий зліт. Сулейман, побачивши дівчину, закохався до нестями. Він був захоплений у ній усім: вродою, розумом, освіченістю, музичним талантом, чемністю, хоча, за свідченням сучасників, красунею вона не була. Радість та веселість Роксолани вражали всесильного султана.

Роксолана прийняла магометанство. В історії вона відома як велика добродійниця. У місті Медині султанша побудувала водоводи та велику мечеть Сулеймана, а в Стамбулі – мечеть, притулок для вбогих і лікарню.

За В. Червінським (169 слів)

96. Життєвий колаж Сергія Параджанова

Він був наділений стількома талантами, що фільми, як виявилося згодом, стали похідними його мистецької фантазії. Художник, колажист, артист, режисер, декоратор, гример – усе це Сергій Параджанов. Початком його кінокар’єри стали фільми «Перший парубок», «Українська рапсодія», «Квітка на камені», що залишилися не поміченими в радянському кінематографі.

А вирішальною в долі режисера стала картина «Тіні забутих предків», де сповна втілилося його бачення прекрасного та розуміння міфічного, потяг до картинності та естетизації побуту. Параджанову вдалося відтворити все: атмосферу, і зміст, і поетичність, і дух повісті. Він став засновником українського сюрреалізму, ніби продовжив у часі імпресіоністичні шукання Михайла Коцюбинського. Фільм був знятий 1964 року на кіностудії імені Олександра Довженка і, як передбачав сам режисер, здобув славу в Україні тільки після того, як про нього заговорив світ. Інтелектуальна Європа була в захваті. І це цілком закономірно: «Тіні забутих предків» – по-справжньому європейське кіно – витончене, глибоке.

Він відкрив європейськість в українському, подарувавши Україну самій собі. «В Україні Параджанов пережив своє найвище художницьке вознесіння і свою Голгофу», – писав Павло Загребельний.

За М. Вороновою та С. Наконечним (162 слова)




СВІТ ЗАХОПЛЕНЬ

97. Витинанки (підвищена складність)

Декоративно-прикладне мистецтво України надзвичайно різноманітне. Писанкарство та килимарство, вишивка та різьблення, плетіння з соломи та гончарство – усі вони дарують нам просто неймовірні витвори. Цікавим, не забутим з давніх-давен видом мистецтва є витинанка – візерунок, який зазвичай вирізають із кольорового паперу, дотримуючись єдності елементів.

В Україні це мистецтво особливо поширилося в середині дев’ятнадцятого століття. Скрізь: на Поділлі, Придністров’ї, Слобожанщині, Закарпатті – прості люди прикрашали витинанками своє житло, особливо вікна. Ці зігріті любов’ю вироби супроводжували селян, по суті, на всіх етапах життя: ішли господарі в поле сіяти – клеїли відповідну витинанку, збирали врожай – і з’являвся інший малюнок. На Різдво, Великдень українці виготовляли прикраси з різними символами, а саме: сніжинками, зірочками, хрестами, мальвами, янголами, барвінком тощо. Оскільки витинанка-хрест, крім символічного, мала ще й охоронне значення, її найчастіше чіпляли на сволок: там висіла дитяча колиска. До речі, з витинанками було дуже зручно: оздоба зношувалася чи забруднювалася – її замінювали на нову. За характерними ознаками можна було визначити витинанку певного регіону. Паперові вироби Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом, а на Західній Україні вони дрібно орнаментовані.

За календарем (166 слів)


2182146161786991.html
2182174714764596.html
    PR.RU™